дарк нет наркотические препараты Котельники АМФ Розовый

Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?

Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.

Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.

А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.

На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.

"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"

Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.

Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.

Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?

Блядь, ребята, привет, сори, что раньше не мог нормально пообщаться, но у меня тут в жизни такое произошло, что просто нельзя молчать. Подгоняйте пиво, закладки я уже прикупил, историю вам рассказывать буду, а не на ширевку времени терять.

Дело было вот как. Прогуливал я однажды пару занятий в институте, скинулся с братвой на товар, идём по улице, и вдруг подходит ко мне один мужик в шляпе. Говорит: "Эй, братан, первитин не закинешь? Ну ты понимаешь, я своих люблю подкормить.". Ну, я за матершинником сходил и сказал ему: "А я сосед у тебя". Прикинулся интеллигентом, шарить же надо в людях, чтобы добиться своего.

В итоге, он меня водил по всему городу, какой-то ветеран оказался, в ангаре у него все это было. Да-да, где все эти закладки и подобная хуйня. После этого я так накуриться смог, что от небялицкого в глазах сыпилось, просто мясо, а не человек. И тут подхожу я к этому ветерану, говорю ему: "Ну что, дед, эта ваша ширевка меня пиздец как достала. Я амфетамин купил, а вы тут со своими закладками".

А он мне ответил, такой шутник: "Молодежь, что с тобой творится? Армия РФ существует, это не фейк. Пойди сам в армию, потом расскажешь про закладки". Ну, я понял, что он меня на пенёк попёт, и пошел додумывать свои истории про армию РФ.

Начал рассказывать в институте, как я там служил, на полигоне шарил, пушки стрелял. А ведь это все фейк, братцы, меня вообще никогда в армию не призывали. Но я сказал, что накуриться от службы можно по полной, шаришь технику, вот это мясо. Стоило мне только закинуть первитин, так я вобщем-то и начал говорить, что эта наркота мне прям в голову проступает.

И, блядь, поверили мне все. Профессору сказал, что на обкатку попал в армию РФ, рассказал, как меня там шарили, как я с товарищами на закладках катались. Ему, конечно, понравилось, он же сокол, тоже накуриться не прочь.

Но вот проблема. Человек, который меня направлял на армию, рассказал всем, что этого дебила с фейками про армию РФ к ним в институт не пустят. Короче, братцы, меня выгнали из института. А я думал, что тоже могу в мясо, ан нет, не срослось, себя пиздец как опозорил.

Теперь жду, когда мне в армию придут заебовать, накуриться от жизни не дадут. Молодежь с собой ничего нормального не сделает, все эти фейки, закладки и прочая хуйня только вредят. Какой я теперь, братцы, максимум гопник, шарить только в уличной жизни буду, ширевка моя новая родина.

Но все же, даже не смотря на эту хуйню с фейками и выселением из института, я не сдаюсь. Ведь у нас в жизни бывает такое, что мясо становится мясом, но оно все равно продолжает жить. И я буду жить, пока не достигну своей цели. Амфетамин, закинь меня еще раз, я покажу всем этим хуйням кто здесь в деле.

В общем, братцы, это моя история. Что скажете? Верите или нет? Ну, хоть пиво-то подогрейте, а то мозги уже дрейфуют.